Знову Гайсинська громада наділа чорну хустину скорботи. Вкотре прощалися з нашим захисником. Кожен загиблий воїн – це біль кожного з нас. Війна забирає справжніх, мужніх та безстрашних патріотів.
Палкий боєць, Юрій Олександрович Іщук, 06.05.1969 року народження, ще у 2018 році підписав контракт та проходив службу в лавах Збройних Сил України на посаді старшого стрільця механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини А2960. Він був істинним Героєм – з тих, які не ховаються за чужі плечі, а свідомо ідуть на саме вістря небезпеки.

=Нажаль, обірвалося життя Юрія Олександровича Іщука 24 лютого 2022 року на Херсонщині під час виконання бойового завдання по охороні Антоновського мосту, внаслідок отриманих травм не сумісних з життям під час обстрілів російського противника, і протягом усього часу він вважався зниклим безвісти.
Наразі звільнення Херсону та решти наших територій на півдні країни, підрозділами Збройних Сил України, дала нам можливість його знайти, ідентифікувати та провести у засвіти з відповідними почестями.
Живими коридорами людської шани через Гайсин, Бережне, Гнатівку, Кущинці, повз Зятківці простяглась остання земна дорога Юрія Олександровича до місця його вічного спочинку. Ці коридори, сплетені з людського горя, сліз, гніву, патріотизму та безкінечної вдячності захисникам та захисницям…
У воїна залишились дружина, діти, онуки, сестра та інші рідні та близькі. І немає таких слів, які б вгамували їхній біль.
На прощальному мітингу щирі співчуття висловили родині міський голова Гайсинської громади Анатолій Гук та в.о. старости Кіблицького старостинського округу Наталія Манелюк. Лунали слова співчуття від представника військомату, односельців та священнослужителів.
«Пам’ять про нашого героя Іщука Юрія Олександровича навіки залишиться в історії нашої громади, як взірець мужності, свободи та невимовного патріотизму, що став ціною в життя… Не існує в світі слів, щоб виразити наші співчуття, висловити нашу ненависть та лють до окупантів. Ніколи не пробачимо російським загарбникам, ніколи не забудемо полеглих захисників та захисниць!»,-сказав очільник громади Анатолій Ілліч.
«Наш захисник Юрій Олександрович знав ціну людському добру і плечу підтримки. У Мелешкові він народився, створив сім’ю, побудував дім, посадив багато дерев, народив та виховав прекрасних дітей, дочекався онуків, і повинен був лише радіти життю, але не судилося… Він був безкорисливо добрим, завжди готовим прийти на допомогу, і постійно посміхався. Таким запам’ятали його односельці», – висловила свою думку в.о. старости Кіблицького старостинського округу Наталія Манелюк.
Поховали українського воїна у рідній землі з усіма військовими почестями під стрілецькі залпи. Світлий, добрий спомин про Юрія Іщука назавжди залишиться в наших серцях та спогадах.
Спочивай з Богом, шановний ГЕРОЮ! Нехай Господь Бог дарує тобі Царство Небесне, а Україні – прийдешню Перемогу, мирне небо та світле майбутнє, за які ти віддав своє життя. Слава Україні!