Море сліз, море квітів, «живий коридор», який утворили люди на узбіччях вулиць Карбівського старостинського округу, українські прапори, пекучий біль та невимовний жаль…
У переддень похорону, живим коридором, стоячи на колінах, з живими квітами та з лампадками зустрічали у неділю, 16 жовтня, полеглого на війні Героя Миколу Тимчишина. Траурний кортеж рухався по селі Карбівка, а на автівках майоріли національні прапори. Дорогою до рідного села шану Герою віддавали у всіх попутніх населених пунтках громади.

Тимчишин Микола Іванович 28.09.1998 року народження, служив у 59 ОМБр, був командиром відділення взводу протитанкових керованих ракет. Загинув на Миколаївщині, поблизу населеного пункту Любомирівка. Під час ведення бойових дій отримав поранення несумісні з життям.
Скільки теплих слів про 24-річного Миколку Тимчишина, воїна, молодшого сержанта 59-ої окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка, якого проводили сьогодні в останню земну дорогу. Стільки щедрого осіннього сонця і спогадів. Чого варті лише слова найближчого Миколиного побратима про те, що він був справжнім патріотом. Досить трепетною була промова директора карбівської школи Семенця Петра Григоровича, який підкреслив, що його учень Коля мав багато планів, мрій, сподівань, котрі перекреслила цинічна, підла та безжальна війна московської імперії проти мирної України.
«Йому назавжди 24. Ще б жити і жити. Миколу любили і поважали в селі, дуже хороша людина, з усіма ладив, усіх підтримував, нікого не образив. В перші дні війни був мобілізований, не було жодних вагань чи страху – пройшов медогляд і поїхав.Мав досвід військової служби. Лише кілька місяців як одружився. Дуже сумуємо і висловлюємо співчуття дружині, батькам та іншим рідним», – сказав староста Карбівського старостинського округу Ігор Тимощук.
«Дякуємо тобі, сержанте, за відвагу і мужність, за те, що своїми грудьми ти захищав рідну землю,- промовив у своєму некролозі міський голова Анатолій Гук,- Микола Іванович захищав нас так само, як зараз роблять тисячі захисників, за якими стоять їхні матері, діти, рідні… Своїм подвигом він заслужив вічну пам’ять і вічне життя! Герої не вмирають…»
У загиблого залишилися усі ми, які назавжди впишемо його славетне ім’я в історію нашого краю, в історію нашої України! Доземно вклоняємось Герою-захиснику Миколі Тимчишину, який поповнив лави небесного воїнства.
Поховали полеглого бійця на кладовищі у рідному селі Карбівка з усіма військовими почестями.
Герою світла пам’ять та вдячність від імені Гайсинської громади, родині – щирі співчуття.
Герої не вмирають! Герої не вмирають! Герої не вмирають!