Плаче свічка, плаче небо, плачуть людиІ від болю рветься серце на куски… Серед нас, живих, не буде їх, не буде…Вічна пам’ять вам, Герої – земляки!!!І знову в Гайсинській громаді втрати, знову оплакує наш край молодого захисника України. Війна забирає звитяжних патріотів неньки- України. За її неписаними законами, смерть забирає найкращий цвіт нації.

Сьогодні провели в останній шлях молодого відважного Героя – Юрія Олександровича Тарана. Юрій народився 23 квітня 1997 року у селі Ладижинські Хутори. Шлях до українського війська починав у Тульчинському державному ліцеї з підвищеною фізичною підготовкою, а далі у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Після випуску. молодого офіцера-піхотинця у 2018 р. призначили командиром механізованого взводу у 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців. У складі цього підрозділу воїн був скерований на виконання бойових завдань на Луганщину.

Вже у лютому 2019 року 22-річний Юрій був призначений «ротним». Військовослужбовець виконував бойові завдання у районі проведення операції Об’єднаних сил: брав участь у боях на Світлодарській дузі, під Попасною, у Золотому, Верхньоторецькому. Після повномасштабного вторгнення росії, у ході оборонних боїв на Київщині підрозділ Тарана мужньо давав відсіч підступним рашистам. 25 лютого піхотинці зупинили прорив противника на Броварському напрямку, знищивши при цьому 3 танки та 15 одиниць бойових машин піхоти і захопили трофей – 3 одиниці БМП. На передовій у Юрія був позивний «Санич».

Кілька місяців тому він отримав військове звання капітана. Після вигнання ворога з Київщини, з 23 квітня командир роти зі своїм підрозділом швидко та успішно звільняли від орків населені пункти Харківської області, продовживши виконувати бойові завдання на Луганському та Донецькому напрямках. За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служінням Українському народу Указом Президента України № 472/2022 від 6 липня 2022 року капітана Тарана Юрія Олександровича нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

Він був лідером думок, тримав дисципліну серед своїх побратимів, мав амбітні плани на життя, втілював сучасні підходи ведення військової служби в Україні за «натовськими стандартами», був людиною слова та діла. Однак, не судилося… Безжальні окупанти обірвали життя юного офіцера. Він так і не вспів створити сім’ю, побудувати дім та народити сина, бо поклав своє життя на вівтар української свободи та територіальної цілісності. Він поліг у бою за нас з вами, за наших дітей і майбутнє України. Загинув наш земляк 18 липня в районі населеного пункту Торецьк, Бахмутського району, що на Донеччині. Юрія проводжала вся громада.

Більше тисячі українців злетілися у с. Жерденівка, аби провести у вічність свого Героя. Чин поховання відбули у Лад. Хутірському та Жерденівському храмах. Поховали загиблого воїна на Алеї слави на кладовищі у с. Жерденівка з усіма військовими почестями.

***«Життя наче п’єса у театрі: важливо не те, скільки вона триває, а як добре зіграні ролі», – написав у своєму останньому дописі Юрій Таран.

Його роль безцінна для українців, його особистий внесок це – історична місія визволення України від російського загарбника. Він вірний син України!

Звитяжний і мужній захисник свої держави! Патріот, офіцер з великої літери! Спочивай з миром, мужній Захисник України.

Останні слова з твоєї світлини стануть «праведною цитатою» у Гайсинській громаді. Ми оберігатимемо твій вічний сон та зобов’язуємося передавати наступним поколінням світлу пам’ять про твою мужність і звитягу. Герої не вмирають!