Позаду 5 місяців пекельного протистояння українського народу з російськими загарбниками. Більше 150 днів наша держава виборює свою Незалежність та територіальну цілісність ціною життя українських захисників та захисниць.

Хто б міг подумати, що в час загального економічного розвитку, постійного прогресу в суспільних відносинах, утвердженні високої моральності на світі знайдуться нелюди, які прийдуть топтати нашу землю, розкрадати нажите нами майно, грабувати, вбивати мирних жителів, знущатися над людьми, катувати та ґвалтувати жінок та дітей? Чого не вистачає російським окупантам, окрім елементарної людської совісті та гідності? Це – нелюди, погань, орда, кляті вбивці, кати, безсердечні орки. Як тільки не називають загарбників наші люди.

А от з нашого боку гинуть найкращі. Гинуть ГЕРОЇ. Гайсинська громада продовжує оплакувати своїх Героїв. І не видно цьому кінця-краю….Сьогодні 24 липня, в останній шлях ми провели відчайдушного воїна, справжнього патріота, безстрашного захисника України – Чаленка Олександра Дмитровича. Олександр народився 27 грудня 1978 року у с.Чечелівка. Ще у 2014 році наш земляк став на захист української землі в зоні АТО/ООС. Мав досвід у бойових діях і вболівав за українську державність.

Він – справжній патріот і небайдужий до долі рідної країни громадянин. У перші ж дні з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов боронити нашу державу. Служив у складі 59 ОМБр, був вірним присязі солдатом, надійним побратимом та людиною слова. Загинув воїн Олександр Чаленко 19 липня на Миколаївщині під час виконання байового завдання , отримавши важкі поранення не сумісні з життям. “Дуже хороший, дуже чуйний був, таких людей дуже мало, нажаль. Ідуть кращі. Він був найкращим патріотом – чесним, достойним, дуже хорошим”, – говорить односельчанка загиблого Галина.

Нехай же буде проклята війна та потвори, що принесли її в наш дім. Не дочекаються ні прощення, ані примирення. Нормальних стосунків з тим, що донедавна звалося росією, не буде вже ніколи. Тому боротися і молитися треба не за мир, а тільки за перемогу!

Сотні земляків прийшли віддати данину шани і поваги Герою. Олександра Дмитровича поховали на місцевому кладовищі в рідному с. Челелівка з усіма військовими почестями на Алеї Слави.

Ми ж схиляємо голови у вічній скорботі. Слава Герою – вірному сину України! Герої не вмирають!