Важливою віхою в історії нашого народу, який впродовж багатьох століть відчайдушно веде боротьбу за свої землі, свободу і незалежність, стало ухвалення Верховною Радою закону про встановлення Дня державності України. Національно-визвольна боротьба з російським агресором все глибше занурила нас в деталі українського державотворення для пошуку і розуміння сенсу всього що відбувається.

Ми – нащадки русичів. І цього факту Московія не вкраде ніколи. Русь-Україна – перша українська держава, утворення якої було результатом соціально-економічного та політичного розвитку слов’ян. Перед- і ранньодержавні слов’янські племінні об’єднання на великих просторах східної Європи були сконсолідовані довкола Києва, що став центром політичного тяжіння та культурного піднесення. У період Русі-України або України-Русі розпочалася консолідація слов’янських племен південно-східної Європи в єдиний етнос русинів-українців, почала формуватися українська мова.

Продовжило традиції української державності Галицько-Волинське князівство. В умовах монгольського загарбання і розпаду державних структур у Подніпров’ї галицько-волинські князі у 13–14 століттях розвинули інститут державності на значній частині українських земель. Тоді вдалося не лише зберегти, а й посилити європейський вектор розвитку, стати частиною спільних зусиль у боротьбі із монгольським нашестям.

Саме в ті часи на українських землях з’являється традиція міського самоврядування – магдебурзьке право.

У середині 14 століття українські землі увійшли до складу Польського королівства і Великого Князівства Литовського.

Велике Князівство Литовське – одна з найбільших держав тогочасної Європи – стало фактичним продовжувачем традицій Русі. Руські еліти сформували обличчя литовської держави. Було засвоєно чимало норм руського права, назви посад, станів, система адміністрацій тощо. Державною мовою Великого Князівства Литовського стала руська, якою велися ділові папери.

У 16 столітті українці створили новий політичний феномен – запорозьке козацтво, яке виникло на засадах комплексу економічних, політичних, релігійних, соціальних чинників. Передусім, це – природне прагнення до самозбереження, самоствердження і самореалізації, а також наявність великого масиву вільних земель – Дикого поля.

Як окремий соціальний стан козацтво на давньоруських військових і європейських лицарських традиціях створило військово-політичну організацію – Запорозьку Січ, засновану на принципах особистої свободи та виборності влади. У середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки чітко сформульовані фундаментальні основи майбутньої національної державної ідеї, головні серед яких – право українського народу на власну державу та генетичний зв’язок козацької держави з Руссю.

Ці принципи були втілені у ранньомодерній Українській козацькій державі, створеній внаслідок національно-визвольної революції середини 17 століття на чолі з гетьманом Богданом Хмельницьким. Українська козацька держава була життєздатним політичним організмом: мала органи влади, територію, державну організацію, військо, фінансову, податкову та нормативно-правову системи тощо. Вершиною політико-правової думки Гетьманщини стало укладання Пилипом Орликом 1710 року Конституції як договору гетьмана Війська Запорозького зі старшиною та козацтвом. Це була одна із перших європейських конституцій нового часу.

Нажаль, була наша Україна і під російським гнітом, і не одне століття….Російський імперіалізм різними способами і методами обмежував українські національні державні інститути і зрештою до кінця 18 століття ліквідував їх.

У 19 столітті українці, як і більшість європейських націй, пройшли шлях до політичного самоусвідомлення. Сформувалося поняття української нації з її етнічними кордонами, мовою та культурою. Покоління Руської трійці, Кирило-Мефодіївського товариства, громадівців і Братства тарасівців заклали підвалини для майбутньої української державності.

Упродовж 20 століття попри історичні катаклізми та мільйонні жертв, українці неодноразово виборювали самостійність. У ході Української революції 1917–1921 років вперше у 20 столітті створили незалежну національну державу. Ці принципи були реалізовані в Українській Народній Республіці, проголошеній 20 листопада 1917 року.

22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради відбулося проголошення незалежності та суверенності Української Народної Республіки.

За часів Української Народної Республіки у 1918 році затверджено герб, основним елементом якого був тризуб – герб Володимира Великого (без хреста). Тоді ж пісню Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна» на музику Михайла Вербицького затверджено гімном. Державним прапором став синьо-жовтий стяг. 1 березня 1918 року Центральна Рада прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні.

Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського – друге державне утворення часів Української революції, форма якого – гетьманат – походить із козацької епохи.

Від грудня 1918 року на більшості територій відновлено Українську Народну Республіку на чолі з Директорією. Вона ухвалила низку законів, спрямованих на розбудову країни: про державну мову, Українську автокефальну православну церкву. Відновлено грошову одиницю – гривню.

Помітний слід в історії державотворення залишила Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), яка мала дієву систему органів влади, боєздатне військо – Українську галицьку армію (УГА). 22 січня 1919 року було проголошено Акт злуки УНР і ЗУНР. Подія на законодавчому, територіальному, ментальному рівнях об’єднала Україну та стала підставою для відліку історії соборної України.

В умовах Другої світової війни українська нація разом з росіянами  та представниками інших національностей боролися з нацизмом німецького Вермахту. Мільйони українських життів були покладені на вівтар великої Перемоги над нацизмом у Європі. Однак, з того часу наша держава на довгий час залишилася у комуністичній пащі радянського союзу. Напевне в  той час, росіяни підхопили страшений вірус «фашизму» який за кілька десяток років мутував та трансформувався у «російський тероризм».

За час існування комуністичної тоталітарної системи ні Голодомор 1932–1933 років, ні масові голоди, ні репресії, Великий терор, економічні та політичні експерименти не змогли викорінити державницькі устремління українців. Наприкінці 80-х років ХХ століття в умовах послаблення командно-адміністративного диктату знову відродився масовий національно-патріотичний рух і постало питання незалежності.

16 липня 1990 року Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет. Вона проголосила верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України, який став точкою відліку сучасної державності. Насправді ж, відбулося відновлення державного суверенітету, за який українці змагалися протягом багатьох століть.

 Навіть більше – проголошення державної незалежності Україною відіграло вирішальну роль у розпаді СРСР та остаточній ліквідації комуністичної тоталітарної системи.

1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі Український народ абсолютною більшістю голосів підтвердив прагнення жити в самостійній державі.

У країні почалися демократичні перетворення, відбувся поділ державної влади на три гілки. 1992 року законодавчо затверджено державні герб, гімн і прапор України.

28 червня 1996 року відбулася ще одна знаменна подія –прийняття Конституції. Основний закон остаточно проголосив Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, визнав людину найвищою соціальною цінністю і утвердив народовладдя.

У вересні того ж року офіційно введено в обіг національну валюту – гривню, яка неодноразово була грошовою одиницею на українських землях.

У 2013–2014 роках під час Революції Гідності українці відстояли ще й європейський шлях розвитку і засвідчили готовність боротися за нього як за самостійне право вибору та свободи. Натомість Росія, втративши можливість контролювати та використовувати нашу державу, вдалася до злочинної військової агресії ще у 2014-м. Україна протягом 8 років боролась з «замаскованим і спотвореним наративами» вторгненням російської регулярної армії та зберегла державність. Спочатку росія анексувала Автономну Республіку Крим і частково території східних областей України, а у 2022 році почала повномасштабну війну, яка переросла у геноцид українського народу.

Нині ми є творцями сучасної і новітньої історії України. І нині ми не лише боремося з Росією, а і перемагаємо її – як силою зброї на фронті, так і на дипломатичному напрямі. Попри перевагу ворога, українці чинять національний спротив загарбникам, продовжуючи рух в напрямі європейської інтеграції. Віднедавна ми повноправні кандидати до Європейського Союзу.

З нами правда! З нами віра! З нами ЗСУ!

Слава Україні! Обов’язково переможемо!